Voloshka » 18 березня 2010, 18:17
Бородате чудо
Є в столиці на горі кам'яна будова
без балконів і колон, а проте чудова.
Правив там не грізний цар з генералітетом,
а найперший секретар з вищим комітетом.
В плечі голову втягав, швендяючи мимо
референтик молодий на імення Діма.
Кепка, галстук, борода як в інтелігента,-
ніби Ленін погулять зліз із постамента.
Він боявся підійти до дверей залізних
там же стільки по кутках охоронців грізних!
Чи подумати він міг, що оті солдати
не комусь тут, а йому будуть козиряти.
Час минув і той палац зовні не змінився
а всевладний комітет ніби провалився.
І в найкращий кабінет з гордою ходою
Угадайте, хто ввійшов? Діма з бородою.
З канцелярського писця Діма став главою.
В кабінетах розмістив незчисленні штати.
Стали Діму величать, стали прославляти.
Зашуміла, загула підневільна преса,
а він бороду густу виткне з мерседеса
і шурує інтерв'ю на чотири боки
і несуть його слова на хвостах сороки.
Артистичну мав глава і тонку натуру.
Заходився направлять пресу і культуру.
Як збиралися концерт урядовий дати.
в "Україну" залітав Діма бородатий.
Тицяв бороду свою у програми навіть.
- Цих,- командував, -давать!
А оцих - відставить.
Зникли танці і пісні й козаки чубаті
захопили сцени всі голі і патлаті.
Гордо Діма походжав між своїх героїв
ще й полковницьке звання сам собі присвоїв.
Вже збиралися йому й генеральське дати
та не зміг він відрізнити тачки від гармати.
А зате у докторах браво захистився.
В Академію наук ліктіми пробився.
Час минув і - здрастє вам! гордою ходою
в зал сесійний увійшов Діма з бородою.
Не торкайтеся, бо він - неприкосновенный -
Комітету голова і великий вчений.
Павло Глазовий 2003 р.