Як ви себе мотивуєте?

[Віктор Чмель]

Колись давно радили почитати книгу "Мечеть паризької Богоматері" Чудінової. Нарешті взявся, прочитав. Книга у жанрі антиутопії описує стан Европи, а саме Франції років так через 100. Тотальна ісламізація, шаріат, на весь Париж 4 гетто для не віручих в іслам. Книга написано дуже цікаво, з подаванням в дужках реальних фактів з теперішнього життя Европи, раджу всім прочитати, а якщо хочеться ще більшої реальності, тоді книгу-проповідь італійської журналістки Оріани Фаллачі "Гнів та гордість". Але розмова не про це.

Читаючи цю книгу я раптом зрозумів, як мало я роблю для проповіді Православ'я! Та хочаб для роботи цього форуму. Бо лише це може зупинити ісламізацію, і багато-багато інших проблем.
Так само згадав, що найбільші пориви, пробудження, активність в іншій діяльності у мене були після того, як на прикладі, життя, фільму, книги я бачив негативні наслідки бездіяльності в тій чи іншій сфері.

Придумав цікаву вправу - скласти перелік книжок, фільмів спеціально для збудження активності, і не запоєм, а по трохи перечитувати їх, щоб не пропадала охота до роботи, служіння.

А як ви себе мотивуєте?

[Юрій]

фільм "Остров"

[Віктор Чмель]

фільм "Остров"

Тобто брате, ти надаєш перевагу позитиву. Дивитися про щось добре і потім захочеться робити теж саме.
А у мене бачиш навпаки: подивитися про щось дуже пагане, і почати дуже хотіти це виправити, попередити, тощо.
Мабуть мають право на життя обидва варіанти?
У кого які є є думки?

[Voloshka]

В мене також негативна мотивація. Коли я бачу щось дуже погане, я спочатку впадаю в гнів, потім у смуток, а потім починаю діяти, але це все тривалий процес. Взагалі, мабуть, краще мати позитивні мотиви для дій, але далеко не завжди так виходить.

[Юрій]

я згадав... минулого року перед "8 березня" я був у стані:mad: , який описала Voloshka.......

[Voloshka]

А чому, якщо не секрет

[ZDN]

Брате Вікторе, а в чому власне полягає така потреба у "мотивації" ?

Що, святішими станемо від того, що будемо себе псіхоемоційно "накручувати" ?
Чи всіх людей навколо обернемо у "православ"я" максимальною концентрацією своїх зусилль ?
Ну і на додачу ще і кінець світу віттягнемо. . .

А що, це справді в наших силах: запустить у свідомість народа відчуття катастрофічної необхідності їснування відповідного
обрядово-релігійного механізму , відрегулювати ступінь його участі в цьому процесі (прейскурант за послуги, для початку), створити та запустити через обрядовість декілька (хоча, декілька - замало) навколорелігійних казок (про святих царів та злих бояр, навернутих людожерів та інше - на наш смак), а за програмою максімум створити свої масмедіа, із густим використанням ортодоксальної християнської символіки та морфології - і все пучком. Дєла ідут, контора пішет, а почта дєньгі видайот. Канонічно та ліцензіонно. Тільки душі гинуть. Бо свободи тут нема, і нема Духу Господнього. За прикладом далеко іти не треба. Всі зрозуміли.

Наша віра прагне правдиво свідчити про Христа, а вже вибір кожної людини лишається за нею, а не за нами.

Вас жахає Європейська умма муслемів ? А Россія як член мусульманского товариства - це вже реальність по факту ( років через 10 ... 20 просто за демографією) ? А взагалі арелигійний Кітай - суспільство майбутнього як ? Слабо ?

[Віктор Чмель]

Діма, ну навіщо саме так, сумно? Ти ж мене знаєш, я сам противник церковних забобон. Я говорив про живу віру і відносини з живим Богом, а не набір зовнішних ознак, катастрофи, кінець світу, тощо.
Так, для того, щоб вони(стосунки з Богом) у інших людей виникли мені теж щось треба робити, бо ми, маємо бути готовими давати кожному відповідь про наше уповання. Так написано в Новому Завіті.
Так і стимулом для цього може бути активність з іншого боку барикад. А що тут паганого?
Здається брате, щось у тебе здається наболіло.... буває.

Свобода, вона штука хороша, тільки вільним вважаю того, хто може виконувати свої ж обіцянки. Наприклад, обіцянку ніколи не лишати Бога, жити за Його заповідями....
Я поки не можу. Є над чим працювати.
А що ти розумієш під свободою, саме для людини, члена церкви?

[ZDN]

Як я можу "мотивувати" биття мого серця, дихання моїх легень ?

Шлях до Царства Небесного (вічне життя з Богом, спасіння) кожній християнській душі дається Христом по людським силам, а точніше, немочам. Не ми є нашими провідниками до Царства Небесного. Ми навідь нездатні собі уявити таке життя - як же ми будемо себе "мотивувати" у внутрішньому зростанні та переродженні ? Персональних "мотивацій" що до доцільності "несіння свого хреста" в житті кожного з нас Господь надсилає предостатньо. Ситуацій, в яких буде вибір що до здійснення або ігнорування необхідного ( аргументація необхідності - по місцю ) вчінку вистачить - кожен собі сам згадає.

Колись, коли світ ще далеко не відійшов від Ноєвого ковчегу а народами не керували двічи незасуджені агенти тоталітарних спецслужб, у хворих не було звички розповідати Лікарю, як саме їх треба лікувати. Так само і учні не вказували Вчітелю, як їх треба вчити. А сліпі калікі із щірою вдячністю ішли за Провідником. Всі просто благали та дякували. Це зараз студент має право обирати собі ті предмети, які, на його думку, зроблять з нього фахівця. А внз просто видає мовчки диплом. Що по факту є посвідченням людини, яку навчили вчитися.

Доречі, що до свободи. Власне свобода характеризується двома категоріями :

перша - це свобода від чогось, тобто непідвладність зовнішньому чиннику.

друга - це свобода як можливість діяти, тобто можливість самому стати чинником, впливати на буття

як що вже зовсім по "кандидатські" (маю право собі дозволити) - свобода є зв"язком між причиною та наслідком. Свобода - це сутність буття.

А для людини в Церкві чи поза Церквою свобода, як і повітря, вода, гравітація та вся світобудова дана однаково. Бо така воля Того, Хто "посилає дощ на праведних та неправедних. . . " Не однаково її використовують. Проблема людини не втому, що їй мало дано, а втому що нею мало взято. Або мало втримано, або багато втрачено.

наша свобода подібна до свободи паціентів лікарні. Ії обмеження має бути викликано лише доцільністю нашого одужання. Термін перебування в лікарні - земне життя. Розумієш, як що хворий не здатний встати та ходити - якіми б "правами" його не наділяй - він лежатиме. Або ж навпаки, як що людина рухома - чим ти її не в"яжи, вона встане, як що захоче одужати.


Що до обіцянок, то є гарна можливість їх не порушувати - просто їх не давати. "не кляніться зовсім" - це не моя рекомендація.


далі буде

[Pinguin]

В принципі, ближча до думки Зидана, але не так песимістично

Змінювати суспільство можна і, можливо, навіть треба, але це не є результатом наших зусиль. Я не критикую тих, хто хоче робити ЩОСЬ, але застерігаю, щоб мотивація до такої діяльності була з любові до ближніх, зі співчуття до них, а не точки зору протиставлення ми-вони.
Як на мене, то діяльність Волошки, яка нікого і нічого не чекала і нічого складного не вигадувала, а роздрукувала дома на принтері пару слів і розклеїла по району, набагато ефективніша , ніж сотні витрачених годин на вирішення організаційних питань, а простіше - на пусту балаканину, щоб зробити якийсь гучний проект, ефект від якого зовсім невимірюванний.

Служіння православного християнина завжди діяльність, і головний результат від цієї діяльності не навернення невіруючих, а те, як ця діяльність змінить його самого. Якщо на добре - то це гарне служіння, ні - є над чим задуматись.

З іншої сторони, служіння це природнє продовження духовного життя, а не окрема відстала частина, яку треба постійно "підтягувати". Вчення про мотиви тісно пов"язане з вченням про потреби (ну, Волошка мене поправить чи доповнить), тобто мотивація буде тоді, коли буде потреба. Є потреба духовного життя - от і мотивація, нема - скільки не мотивуй, нічого доброго не вийде.

Раніше я дурна була і цього не знала, багато часу прогаяла на дурниці, а іноді. і на шкідливі для свого духовного життя речі. Це не означає, що я більш досвідчена, ніж інші, тут грає роль моє протестантське минуле, мої власні особисті помилки....

[iereyr]

Майже ніяк себе не мотивую. Якщо прокинувсь і поганий настрій то просто такий Господь мені сьогодні послав день. Беру менше роботи, менше спілкуюсь і хожу спокійний. Але найчастіше буває навпаки, просинаєшся і відчуваєш сили творити і діяти! ТОді знову ж таки дякую Богу і іду працювати і творити!)))

[Pinguin]

А можна посперечатися? Хіба Господь посилає нам поганий настрій зранку? Це наші власні немочі, іноді слід зі смиренням допустити, що ми не ідеальні християни, а це означає, що роботи всередині нас накопичилося більше, ніж навкруги.

[ZDN]

Ремарка :
- песіміст : "гірше вже не буде . . . "
- оптиміст : "буде, буде . . . "
я ОПТІМІСТ !

Я просто проти заміни мотивації на декларацію.
Що до власне мотивації :
"Посмотрите на нивы, как они побелели и готовы к жатве . . ." (ну, майже дослівно).
Починати (і продовжувати) варто із свого оточення :

"Аще хто про своїх, а наіпаче о домашніх не піклується, той відрікся від віри і став гірше невірного" - пише апостол Павло.
Мені особисто, Бог свідок, в моїй родині роботи вистачає - по вуха просто. Чесно, так охота посидіти з вудкою - може, нарешті хоч завтра. . .

Робота в середині себе зовсім не виключає, а засвідчується роботою зовні, в т.ч. і в соціумі, на всіх можливих шарах.
Але роботою, а не її декларацією. Не створенням "братського руху", "молодіжної спільноти" (і т.п.), укладенням протоколів, проведенням з"їздів, груповою участью в обрядовості (це моя власна думка) - а власним нашим християнським братським ставленням до оточуючих.

Вітя, що саме наболіло - просто я бачу, як Церква стає однією із систем автоматичного керування споживацького тоталітарного суспільства майбутнього.

просто для мене найвища цінність в людині, і в собі також - особиста власна свобода, її воля. А у елементів системи керування, ( тем більше - автоматичної ) власної волі не може бути за визначенням, от і все.

[Марічка]

читанням Життя Святих.